Вільгельм Гауф. Портрети німецьких письменників

Батько Вільгельма пішов із життя, коли Гауфу було лише сім років. Це сталося у 1809 році. Мати разом із дітьми була змушена переїхати в місто Тюбінген — місто студентів. У будинку діда, батька матері, пройшло все дитинство та юність Гауфа. Найперші утворення Гауф отримав із дідусяної бібліотеки, він прочитав книги відомих класиків заспівав. Потім 1818 року Гауф їде вчитися до монастирської школи, а 1820 року він надходить до університету Тюбінгена. Скачує університет Гауф через чотири роки з ученим ступенем доктораології та філософії.

Після закінчення університету Гауфа приймають на роботу як репетитора в сім'ю Фермента, Міністра оборони та генерал Ернеста Югена фон Хегеля. Гауф став не тільки учителем у його сім'ї, але й помічником та другом. Він Подорожував разом із родиною Хегеля до Франції та північної та південної Німеччини. Гауф прожив коротке життя, але він встиг побувати в багатьох місцях: у Бремені, на батьківщині братів Грімм у Каселі, у  Брюсселі, Парижі, дивані, Лейпцигу, Берліні, Дрездені. Точний топографічний опис місцевості Бремена ми знайшли в Гауфа в новелі «Фантасмагорія в Бременському винному льохулі».

Гауф написав для дітей лорда Хегеля свої Märchen — чарівні казки, вперше їх публікували в «Альманахі казок січня 1826 року для синів і дівчаток знатних співозлів».  Там малися такі твори Гауфа, як «Каліф-Аїст», «Маленький Мук», деякі інші, які відразу ж набули популярності в німецько заявних країнах. У Росії Гауф став відомий насамперед перевернутими та обробленими оповіданнями Білинським В.Г., наприклад, як-от «Нищенка з Pon de Arts» і «Віделло». Цього ж року Гауф пише розповідь «Людина з місяця» і першу частину роману «Пристранички мемуарів демонів».  Він був написаний у дусі фрагментарної прози, яка справедливо дістала назву гофманівська. Гауф у подальших творах розвиває цей напрям і повністю його освоює. Деякі критики вважають, що Гауф, якого справедливо називаютьником Гофмана, дещо відстає в багатстві язика, але зате зате набагато попереду нього в містиці своїх творів, у сюжетності, у різноманітності фабул. Роман Гауфа «Людина з Місяця» був найсан ним як пародії на відомого в ті часи автора Данжина Клорена. Клорен, щоб помститися Гауфу, почав як би атакувати літературну діяльність Гауфа. Незабаром Гауф пише новелу «Спірна праця Г. Клорена про "Людина з Місяця" у саркастичному ключі та викладає в ній свої поголів'янди на нездорову та солодку літературу Клорена, вже навідну німецьку.

Під впливом романів Вальтера Скотта з під пера Гауфа виходить історичний роман «Лихтенштейн», визнаний одним із найкращих історичних романів 19 століття. Роман набув популярності на землях Швабії в Німеччині, тому що якраз у романі розповідається про ці землях і найцікавіші моменти цього краю. 

«Мемуари зеленого» Гауф дописує під час поїздок у дальні міста Німеччини. У цей же час з'являється кілька новал і віршів, які відразу ж були перекладені на народну музику. Гауф у січні 1827 року є редактором Штутгартської школи. У цей же час збувається його мрія — вінрядиться на своїй кузині, у яку він був закоханий із самого дитинства. Її звали Ліза Гауф. Але на жаль, цього ж року Гауф вмирає від лихоманки.

Гауф залишив світові велику літературну спадщину. Його дружина після його смерті випустила три збірки альманахів казок, а також романи та поеми. Саме казки та романи принесли Гауфу світову популярність. Прекрасні містичні, іноді страшні, іноді сумні казки пронизані духом Сходу без звичайної східної мішури. Гауф один із небагатьох авторів, який зумів зробити із нудних легенд про бідних і приводів, які Карають багатих і злих людей у яскраві чарівні шедеври світової літератури. Вироби Гауфа цікаві не тільки дітям, а й дорослим.

«Мусей казок Вільгельма Гауфа» є зараз у Байрсброні.