Готфрід Вільгельм Лейбниць. Портрети математиків

портрети великих математиків.

Пластикові стіни

Лейбниц вводить й освіжає такі принципи-закони:

1 універсальна співвідношення, загальна законоутворення, потреби, порядку; 
2 принцип відмінності, або індикації; 
3 переваги або закон суперечності; 
4 достатньої основи; 
5 безперервності; 
6 попередньо встановленій гармонії; 
7 досконалості створеного 45-го світу як найкращого зі світів. 
Вони скріплюють воєдино та фарбують у абсолютно особливі тони та картину природного світу, і філософію людини, і етику, і релігійну концепцію Лейбниця.

Структура принципів філософії у Лейбниця така, що вони пов'язуються, доповнюють один одного, причому в ряді випадків не шляхом простого продовження, а в сенсі протиполадження, контрасту. Можна стверджувати: принципи загалом утворюють у Лейбнічній філософії рухливе, напружене, діалектичне поєднання, що для філософії XVII ст. було великим нововведенням. Це, за Лейбницею, і принципами науково-філософського пізнання, і загальними законами самогоневажливого та вбудованого світу.

З божественного попічства над світом Лейбниць виводить універсальний, безперервний зв'язок усього з усім. Одне тіло не відокремлене та не відмежоване від інших. Воно — цегла в єдиному будівлі світу. І душу, по Лейбницю, Бог із самого початку створив так, що вона "пораджує" те, що відбувається в тілі; а тіло так само створене так, що виконує "розспірення душі" (OSADEDED (Ідея "репрезентації", тобто зображення і втілення в кожному сухому усього світу лейтмотивом проходить через філософію великого мислителя. Водночас універсальний взаємозв'язок не означає жодної байдужої монолітності світу: про це Лейбніц подбав, заснувавши принцип відмінності, або індивідуації. Але, затвердивши його, мислитель — за контрастом, за протилежністю — постулує також і принцип тужливості жодних речей. Дотримуючись традицій логіки, філософ трактує його як закон суперечності, точніше, непорушності, заборони на суперечності. Останній же переливається в "великий закон достатньої основи", як його називає Лейбня. Ось як він сам пояснює сенс і зв'язок цих принципів: "Великою основою математики є принцип суперечності, або тугості, тобто положення про те, що судження не може бути істинним і фальшивим одночасно, що, отже, А є А і не може бути не-А. Один цей закон достачений для того, щоб вивести всю арифметику та всю геометрію, а став бути, всі математичні принципи. Але щоб перейти від математики до фізики, потрібен ще інший принцип, як ямітився у своїй «Теодії», а саме принцип потреби достатньої основи, що голосує, що нічого не трапляється без того, щоб було основа, чому це трапляється швидше так, а не інакше". Згідно з законом достатньої основи, кожна подія має свої, і принтом унікальні умови, свої необхідні передумови, що стосується і до природи, і до людини — до його дій, вчинків, істин, помилкових.

Принцип безперервності (частотним випадокам якого є» безперервність парфумів, або ланцюга перцепції) Лейбниць також вважає фундаментально важливим і для науки, і для філософії. Принцип цей розвиває й доповнює ідею загального та необхідного зв'язку, привертаючи увагу до проблеми обґрунтованості переходів, що зв'язують ланки між різними унікальними сполучними, сферами, станами. Принцип безперервності — є загальнофілософським, метафізичним, логічним — отримав також блискуче підтвердження та розвиток у наукових, особливо математичних дослідженнях самого Лейбниця.

Згідно з принципом безперервності, не можна, наполягає Лейбниць, допускати "у світі існування порожніх проміжків, hiatus'ів, якірікають великий принцип достатньої основи та змушують нас під час пояснення явищ вдаватися до див або чистої випадковості". Принцип вчить, що "справжній таїть у собі в зародку майбутнє і будь-який справжній стан природним способом поясний тільки за допомогою іншого стану, йому безпосередньо попереджущого". Безперервність, за Лейбицею, проявляється не тільки в послідовності подій і речей. "У явищах, наявних одночасно, має місце та послідовність, хоча уява помічає одні тільки стрибки". Цей принцип-регот закликає шукати плавні переходи навіть там, де вони не помітні або ледве помітні.